Мій опір до тебе не випадковий.
Роздягаю душу,починаючи з першого гудзика,
Без анастезії, болюче минуле стираю гумкою,
Через пори проймаюсь присутністю нового.
Синдром відвикання від самотності увімкнено.
Порву на шматки всі думки протилежного,
Через шрамовані плями стану залежною,
Синдром передбачений буде досягнено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305926
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Marvelija