Злітають у хмари тумани,
Мов дитина до мами біжить…
І хмаркам заліковує рани,
І примушує казку творить.
Він сховався високо злетівши,
Хмари ж білі малюють казки,
Ну а він в них на троні засівши,
Додає їм сіренькі мазки.
І хмаринки, підпудривши личко,
Закохались у власну красу.
Щохвилини, у них така звичка,
Новий образ у казку несуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305914
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2012
автор: Віталій Назарук