Тобі відкрив я не приступне его,
і двері навстіж змученого серця…
як добре, що не чуєш ти той скрегіт
душі моєї, що в пориві б’ється,
бігає в питанні, як бути далі?
і розбиває вщент пусту кімнату…
влаштовує для мене ці скандали,
заганяє по кутках…ставить мати…
Ну, що ж душа… ти знаєш, мені важко…
та в мене є вона… І справді годі
іржаві забивати в тебе цвяшки,
які не можу вийнять при нагоді,
навіть згодом…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305777
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2012
автор: Юра...