Мене вже лікувало часом-
Прогризло дірку в голові.
Цей світ-чужий застійник з гасом,
А як,як мандрівник в тіні.
Мені щодня здавалось,
Що я герой забутого кіна.
А зліва мовчки огризалась
Моя невидима тюрма.
Недавно з болем цілувалась,
Сьогодні знову обпеклась.
А доля мовчки дивувалась.
У кого я така вдалась?
Позаторік вони справляли Тризну
(Так поминали Бога в 21 вік).
А Він сидів на покуті і плакав,
Цей дивний світлий чоловік.
Я ж програвала знову й знову.
Де фарс,де гра,я не дійму.
Прийди до мене сонце літа,
Тебе я вже не промину.
2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305678
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Олена Ганько