Землі не стало раптом під ногами,
Алеї серця ніжно розцвіли.
Крилатість відтепер завжди із нами,
Омріяність завжди летить у сни.
Хай розцвітуть усі пустелі й дюни,
А ліс сухий знов квітне живе.
Навіть при почуттях, ще зовсім юних,
Акрополь сосен ніжно розцвіте,
І кожен свою істину знайде.
Злітає мрія посмішками літа,
Алтея квітне, мов горить в вогні.
Моя душа полинула за вітром
Рожевих окулярів й диво-снів.
І, якби важко не було летіти,
Я знаю, звідки крила у душі:
Напевне, щоби легше було жити,
Алеї мрій створили їх в росі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305532
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Оля14