Стою за ґратами дощу,
Під тінню хмар думки минають.
А грім кричить – не відпущу!
А звідкись постріли лунають.
А серце рветься – не судіть!
Я ж тільки мовити схотіло!
Небесна лагідна блакить
В обіймах страху заніміла.
До мене місяць прилітав
Послухать сповідь з вуст холодних.
Не плач, мій брате, ти не знав
Про смак думок, усе голодних.
Піду на прощу до небес,
В свою останню ніч до страти
Я закричу на світ увесь,
Бо взнала те, що мала знати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305447
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2012
автор: Катерина Коврик