Хай плаче дощ.
І тихо стогне осінь.
Я не прокинусь рано,
як завжди.
Хочу у сні з тобою –
там, де роси,
де літня рань -
спускатись до води...
Ввійти у річку
щирими, мов діти,
що бавляться у гру
ранкових хвиль.
Щоб випадковим
дотикам радіти
і спілкуватись легко,
без зусиль.
Тебе смішну і мокру
я виносив
на берег для кохання
знов і знов.
Нам тихо так
дзвеніли літні роси,
для нас лиш квітла
сонячна любов...
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2012
автор: She said: gray...