Не подавай мені пусті надії,
Не клич у небуття пожовклих снів,
Я спогади залишу в сніговії,
Ти осені здолати не зумів…
Залиш мене тепер, в снігах і кризі,
Коли весна душі тривожно спить.
Коли ж розтануть в небі хмари сизі,
Душа побачить новизни блакить,
І просвітліє, та уже без тебе…
І буйно зацвітуть чужі луги,
Заллє мою журбу весняний щебет,
І серце затріпоче від жаги.
Не повертай мене назад у осінь,
Ні часу не вернути, ані мрій…
Бліді вони були і безголосі…
Скінчився сон. І він уже не мій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305314
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: Лілія Ніколаєнко