Спалили часи і живемо в міжчассі,
Карета безсмертя несеться в блакить,
А лиця лишились в безбожності ласі -
У душі наш вулкан нуртує, бурлить.
Ми вже не ідем - лиш повземо помалу,
Життя покидає в бездушності щем,
А колись ми росли, сміялись, літали -
Зістарілись долі, згорнулись в момент.
Ми вже не ідем - лиш повземо помалу,
Життя покидає в бездушності щем,
Проте ще надія ніде не згасала,
Бо душі лишилися юні іще.
09.01.2012 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305283
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: hronik