Де трембіти трембітають, де джерела чисті бють
Стрів там дівчину горянку ,та не встиг спитать, як звуть
В неї очі як волошки, немов небо голубі
Коси білі ні не білі, а сріблясто- золоті.
Горянко мила, ти моє серце полонила
Щей спокій мій з собою взяла, мене навік зачарувала.
А тепер і в день, і в ночі, я спокою не знайду
Всюди бачу тії очі, ту усмішку чарівну
Відчуваю, поцілунки, відчуваю ті уста
Де ти бродиш моя мила, ти горянко чарівна.
Горянко мила, ти моє серце полонила
Щей спокій мій з собою взяла, мене навік зачарувала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305270
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2012
автор: ІВАН КУШНІР