Не люби мене – я лише горе!
Я туман, що огорнув маяк,
А життя – немов бурхливе море,
В якім ти загублений моряк.
Проклинай мене – я лише стогін,
Останнє, що зірветься з уст.
Я – це тихий шепіт, гучний гомін –
Те від чого втратиш колись глузд!
Забувай мене, бо я арктичний холод –
Як торкнуся серця ти помреш.
Чорний, непроглядний, вічний морок,
Як увійдеш – вихід не знайдеш.
Не шукай мене – я дикий, дужий вітер
Я гуляю по пустелях, по степах,
Ламаю я, зриваю квіти,
Я ганяю хмари в синіх небесах.
Не люби мене – я найтемніший спомин,
Весь твій біль і розпач на землі,
Я одинокий, вільний, сивий ворон
Й покохати не судилося мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305218
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2012
автор: ks