Я прокинулась пізно в ночі
і пройшла по всіх вулицях темних,
навіть не розплющюючи очі.
І добравшись до дерев древніх,
Я зрозуміла, що це та місцина,
яку я бачила у снах.
А за деревами була долина,
де літав не один синій птах,
довкола різноманітні дерева росли,
і серед них, на вербах довгокосих,
Мавки вінки плели
і поглядали на хлопців босих,
що ходили по теплій росі
і співали чарівні пісні,
про дівчат, що вплітають квіти у коси
і приходять до них лиш тільки увісні.
І тут до мене Мавка наче прилетіла,
взяла за руку, повела в танок,
із юнаком одним заговорила,
а мені він одягнув вінок.
І в хороводі всі ми закрутились,
навколо вогнища, що все дужче і дужче палало.
здавалось, що від землі ми вже відбились,
і на галявині нас вже не стало.
Бо танцювали ми вже між зорів,
таких яскравих й мовчазних,
Пролітали поміж високих горів,
і лісів густих.
І в одному із танків п'янких
юнак до мене підійшов,
За вродою не бачила я на землі таких...
І що він у мені знайшов?
Та, наблизившись, нічого не сказав,
лиш руку взяв мою
і щось туди поклав.
А я немов укопана стою...
Але умить усе змінилось
на звичну для мене кімнату
І зрозуміло, що це усе, на жаль наснилось,
А коли глянула на дату,
то 7 липня на дворі настало,
а розкривши стиснуту руку побачила,
що там намисто червоне лежало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305130
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2012
автор: Розалія