Покину все. Піду на край землі,
де сходиться земля із небесами...
Залишу цей нікчемний ниций світ...
І заросте колись мій шлях хрестами.
Тут не знайшла притулку і підтримки...
Тут вічний морок, сповнений турбот.
Я так хотіла, щоб мене любив ти...
Мабуть дарма... Тепер на ешафот.
І хто згадає, що жила, кохала,
що вірною дружиною була?
Хто зрозуміє, що душа страждала
без ніжності, любові і тепла?
Покину все. Піду на край землі,
де сходиться земля із небесами...
Залишу цей нікчемний ниций світ...
І заросте колись мій шлях хрестами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304919
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2012
автор: Марія Семенюк