шматок піднебесся
тхне перегаром смерті,
там тусуються янголи
і бадяжать чефір,
а ми на землі
намагаємось стерти
світло побитих
зґвалтованих
ліхтарів.
в буржуйські окуляри
жебрацьким поглядом
дивимося
як зростає скло.
невтішною рукою
я хочу вивідать
де починається Сонце.
розбиваю єбло
о камінь кулака.
б"ю у відповідь.
закоханий в дупу
приземляюсь на сніг.
а десь Ісус
в той час рождається,
несе кулемет
крізь кам"яний ліс;
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304842
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2012
автор: C3H5(ONO2)3