Душа на кінчиках пальців,
зірки наповнені сріблом.
Боюсь застигнути в гальці.
Стою окрилений світлом.
Іду супутником долі
для тих кого покидаю.
Зміняють ери та ролі
новітні генії раю.
А моя участь бездарна.
Не гріє сонце багряне.
І навіть, певне, задарма
на мене небо не гляне.
Мені не легше з цим жити:
минулим сповнені блюдця.
До ранку буду творити
кошмарні образи людства.
Душа на кінчику прірви.
Безвихідь тягне назовні.
Вона емоцій не вирве.
Застиг у темряві повній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304751
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2012
автор: Інфра