ГРИБИ
Аж глянути любо –
Навкруги все зелене.
Із густої трави губи
Дивляться на мене.
Обліпили увесь пень
Риженькі підпеньки
І чекають увесь день
З відром чиєїсь неньки.
А бліда поганка,
Холера б її з'їла,
Каже всім, засранка:
“О! Яка я гарна, біла!”
Тьфу на тебе, поганюща,
Совісті не маєш.
Потрапляєш ти в борща
Й всім життя ламаєш.
Он росте дощовик
Серед рідного поля.
Як наступиш, каже: “Пшик!”
Така його вже доля.
А он дядько боровик
Дивиться суворо.
“Я тут, - каже, - як лісник,
Не ходіть по дрова”.
Хм. Мухомор – красунчик
Мав червону шапочку.
Але ж він – пустунчик –
Покрасив її у цяточку.
Тут – білий гриб
Дуже вихвалявся,
А тепер захрип
Й листям обв'язався.
Затіяли танці
Дрібненькі лисички,
А за ними на галявці
Смачненькі сунички.
Підосичник джентльмен
Краватку надягнув,
Сам хоч не спортсмен,
А гопак такий утнув!
Розсілася, як на возі,
Товста печериця,
А йти до всіх невзмозі.
А так хочеться веселиться!
Заховався в малині
Сморжик невеличкий,
Знаємо ми віднині
Яке у тебе личко.
За всіма наглядав
Статечний груздь.
Тільки щось не так вбачав –
Різочкою – лузьдь!
Підпеньки й маринохи,
Сироїжки та лисички,
Усі, ну хоч трохи,
Братчики й сестрички.
Вже й час додому йти,
І я стільки побачив.
Хоч і кошик пустий,
Та я це завбачив.
/1997/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304506
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Саня Труш