Він знав:йому судилось від меча прийняти смерть,
Він не хотів її боявся,вн гнав її від себе геть...
Він іграшка,він забавка для славних дітей Риму
Але він краще ніж вони відчував грань...
між життям і смертю-грань тонку,майже незриму!
На піску амфітеатру багряницею яріє кров,
Потихеньку відходить душа,а з нею-віра,надія,любов!
Але ні,він мусить вижити,долаючи себе,перемогти!
Він мусить забути про рани,він мусить додому прийти!
5 січня 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304413
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: Той,що воює з вітряками