Та пізно нам вже нарікати,
Усюди мусить його пхати,
І там,де Бог казав мовчати,
І не боїться,бач,гріха.
Та Бог казав мені зраненька,
Що кожна жінка,хоч й гарненька,
Що не прикусить язика,
Ота,що чоловіка гнобить,
Що дурня з нього,значся,робить,
Та у сім`ї все ворохобить
І пне із себе гусака,
Потрапить,значся,просто в пекло.
У той котел,що зі смолою
У чорт над нею з кочергою...
Прости Господь.Злетіло з язика.
Максим кажу із кочергою,
Що дав Господь йому з зброю,
Палитиме отой вогонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304394
Рубрика: Гумореска
дата надходження 05.01.2012
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико