Темно.
Ранок не скоро.
Вже навіть миші покінчили балачки
Про соковиті смажені скоринки,
Про сала шмат у череві полив’яного глека…
Гудуть дроти.
Обперся спиною бузок
Об вицвілий паркан – чекає снігу…
Сміється небосхил
Одним сріблястим зубом.
І шкіриться грайливо й недоречно
Північ
Пунктиром розцяцькованого міста…
І хрумкає годинник,
Наминаючи нову добу,
Штрикаючи блискучим лезом стрілки
Вузеньку і благаючу долоньку одинички…
Темно…
Тихо…
Лишень пухнасті цапалки музичного капкану
Тримають у полоні мої вушка.
Зимовий штиль,
Заслухана платівка,
Моцарт…і пильний погляд білого листка
Тримає на короткому припоні…
.. і як же своєчасно повернулась муза,
Слів підкидаючи в моє безсоння,
Мов у камін березових дрівцят…
Тепло.
Тихо.
Ранок ще не скоро.
05.01.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304338
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2012
автор: gala.vita