Коли я нарешті забуду?
Ось знову навколо лід.
Мій перший самотній грудень
За безліч щасливих літ.
Це перша зима без вогню
Морозне повіртя скорботи
Без голосу в пустку кричу
Бо ніяк не забуду твій дотик.
Це перший січень без довгих
Прощань на вокзалах до сліз
Без ночей кохання безсонних
Наш потяг пішов під відкіс.
Скажи, як зігрітись у стужу?
Коли тебе більше нема...
Попереду є лише лютий,
Відмучусь, а там вже й весна...
05.01.2012
p.s. від емоцій незабутого минулого
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2012
автор: Bullet