Шукаю Неба на землі – мені багато Його треба,
І сни й дороги чужини – як вервиця на прощі Неба.
Думки, як стрітенські свічки, попідпирали арки Божі.
Та раптом знак – воно в очах!
В очах Марії святе Небо!
А в очах – світ і цвіт, благовістя й різдвяна зірка.
Теплі ясла і крик – юродивого помста злісна.
А в очах – любий Син, що провадить людей до Світла,
І терновий вінок, і розп’яття страшного звістка.
А в очах – мертвий Син і все суще Його Воскресіння,
Кров землі в гріхи виривають людське коріння.
А в очах – глум і гріх, що забрали у Мами Сина.
І Вона у сльозах:
– Спаси, Боже, людей і помилуй…
Беневенто, 2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304290
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: Оксана Пронюк