Пензлем вожу по полотні паперовому,
Як немовля наношу краски на нім,
Поважного замка малюю кольорового,
Хоч не виходить, так діло не в тім …
Кожного дня перечитую історію,
Відкриваючи рота як в перше,
Про Гальшку Острозьку, князів відомих,
О замку, я біля тебе, нарешті …
Я й не уявляю що ти перебачив,
І хто твою долю передбачав,
Князі і бродяги в воротах стоячих,
Навали татар, фашистів, поляк ,
Зговорів люду, і навіть проклятих
Гармат, які пробивали міць …
Та стоїш, весь красивий зимою,
І ніщо не зломило твій дух силоміць ,
Я сьогодні лишуся у двох лиш з тобою,
Й домалюю тебе, як учив мене друг ,
З криком і галасом: Нуж бо до бою …
Як дитя, біля нього, як по замкнутім кругу …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304288
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.01.2012
автор: Віктор Непомнящий