Ось я стою,навпроти ти.
Навколо люди,голоси.
Усі говорять між собою,
А ти мовчиш,і я з тобою.
Не мовчи!
Ранок цього не сприйме.
Він біль і сльози не розвіє,
Він душу твою не візьме.
Синє небо,дощ в зіницях,
Хаос,спирт,останні дні...
Усе,що хочеться сказати-
Зникніть,зникніть,зникніть всі!
Та ти мовчала і надалі,
Втупивши погляд в точку на стіні
І глибоко в очах блукали
Слова твої глухонімі.
Я спробував їх прочитати,
Та монолог раптово зник,
Забравши із собою тихо
Сірої маси гидкий крик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304178
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: Filister