Життя складне,і зводиться до того, Щоб все живе в людині зруйнувать. Зневірившись,ми просимо у Бога.. лелеку..не одну в руках тримать.. Але насправді є велика тайна, За все життя яку не осягнуть. Ми винимо в усіх гріхах останніх.. Хто бачить світло, дивившись в глибину. А мерехтіння..відблиск у вікні.. А та любов,що в нас раніш палала..? Куди поділось все в єдину мить.. І на прощання нікого не застала. Ні докорів нема,ні запитань, Згубили ми ту людяність напевне.. Залишаємося жити..існувать! І сподіватися: Людина ще не вмерла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304166
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2012
автор: Просто вона