В холодній імлі і втрачених мріях,
Зігрію твої замучені крила.
Бо зранену птаху підняв ти в обіймах,
Коли роздирали її мертві звірі.
Незрілу і мрійну, оманою збили,
Роздерти на шмаття руками хотіли.
Ангела крила ж пітьму згубили...
Ти завжди є тінню у сонячнім світлі
І променем світла в темряві непросвітній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303982
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2012
автор: Христина Лозина