***
Розмарився весною між шарудінням снігу,
Отим слов’янним, давнім, ще пра-пра,
Коли вже компаньонськи всі свя́та – в світу лігу!
Свідомості байдужість, а чи гра?..
Попід прикраси неба на вгне́нім пластови́нні –
Історії правдивості і лжі…
У календарних нетрях заве́рти незупи́нні,
Що мають смак солодкої іржі…
Й прорахувати «дуо», і увібрати «моно»,
Лиш знаки на затоптаних полях…
І, щоби не різнитись, як ягода у гроно,
Торуємо в «так самість» вперто шлях!..
(2.1.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303960
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2012
автор: Леся Геник