Заздрість не має меж!
Заздрість гризе довкілля!
В жменю її візьмеш -
Вислизне у підпілля.
Вдень і вночі не спить,-
Все лиш про шлунок дбає!
Оком недремним зрить,-
Жертву собі шукає.
Заполонила світ:
Землю,повітря,дУші...
Зводить серця на лід,
Мозок і тіло сушить.
Чути скрізь - знов і знов !-
/Миттю щезає радість/
Світом править ЛЮБОВ!
Може...все-таки,- заздрість?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303928
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2012
автор: Василь Царинюк