Ще не темно,
Ще досить світла навкруги,
А я блукаю даремно,
Розбитий від нудьги і туги.
Нема надії й співчуття,
Тому що я дурний надміру.
Ламаю знов своє життя,
Подібний я до того звіра,
Що за інстинктом лиш живе,
За рамки плоті не виходить,
А час пливе собі й пливе,
Та мозок мій нічого не знаходить.
Пробач, не можу подзвонити,
Сиджу у самоті я знов.
Лишилось тільки пиво пити…
А у душі горить любов…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=30375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2007
автор: Noctivagus