Не буди мене зранку дзвінком,
Не буди телефонним привітом,
поцілунком графічним, гудком,
стільниковою осінню й літом.
Я жадаю торкання руки
і тихенького подиху в шию.
Як набридли ранкові дзвінки,
як про близькість з тобою я мрію.
А на відстані ціниться все -
кожна риса лиця на дисплеї.
А на відстані звичне - святе,
і я спилася істини цеї.
Не буди мене зранку дзвінком,
розбуди лиш своїм поцілунком.
Не проснусь до тих пір, поки сон
є єдиним моїм порятунком.
Не буди, якщо знаєш, що ми
знов не вип"ємо чашечку чаю.
Не буди. Не буди. Не буди.
Я посплю. Помолюсь. Почекаю.
02.01.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303610
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2012
автор: mari4ka