Хто не любив, той не пізнаний в щасті,
А, як любив, то теж пройшов терню.
І так живеш – то в горі, а то в казці,
та сам не зна, як краще і чому.
Хто не страждав, той не оцінить спокій,
Яким душа вся марить від жалю.
Той сам іде на авантюрні кроки,
Біжить крізь час, скидаючи броню.
Хто не чекав, той не вартує манни,
Не знає той, який пекучий час.
Не цінить ні секунди, а ні грама,
Які дарує доля тільки раз.
Хто не ішов до цілі, як до Бога,
Як на Голгофу, не скровивши рук,
Тому давно вже встелена дорога,
Там тільки совість й твого серця стук.
Хто не шукав, той не знаходив скарбу,
А хто шукав, то певно, що здобув.
Й не винна тут ні доля, а ні карма,
Чого хотів, до того і прибув…
12.04.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303600
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2012
автор: mari4ka