В моєму серці ти озвешся, Україно,
Згадай державу антів, Скіфію, чи Русь.
Благая вість лунає світом златодзвінно
Про рідний край, чий вік вгадати не берусь.
Твій Київ – древній, та довіку Київ – юний,
Мов добрий дух святої нашої землі.
Дніпрові хвилі виграють, як кобзи струни,
Як пісні давньої надії та жалі.
Лиш в ріднім слові возвеличиться держава –
Благословення знезійде на весь народ,
Величних предків наших возсіяє слава,
Бо бережеться в мові генетичний код.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303590
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.01.2012
автор: Копачівна