Цвіте ялинка барвами вогнів,
Сніжок і дощик сріблять ніч казкову.
І віриться дорослому мені,
Що я в дитинство повернувся знову.
Танцюють поруч зайчик і ведмідь,
Білесенькі сніжиночки кружляють.
Лисичка з півником, обнявшись мимохіть,
Про щось цікаве, певно, розмовляють.
Снігуронька... Снігуронька якраз
На хвильку лиш одненьку спохмурніла,
Та схаменулась - сумові не час!
І вже веселим сміхом задзвеніла.
А Дід Мороз, на диво молодий,
Усіх малят дарунками обносить.
Куди не глянь - веселощів сліди,
А серце ще утіхи тої просить...
Два Роки поруч - Новий і Старий,
Із рук у руки, наче естафету,
Передають під гомін дітвори
Всю нашу Землю - голубу планету.
І всі, хто був на святі поколінь,
На мить збагнули велич тої миті,
Що споконвіку, мов нечутна тінь,
Зникає десь в небеснім оксамиті.
...Я йшов додому у полоні дум
Про всім відому незворотність часу.
Черговий рік, минаючи, минув.
Гойдав вітрець ялинкову прикрасу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303399
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 31.12.2011
автор: Дощ