Чому сліпа, тому, що вкотре не бачить очевидних речей, які затьмарюють її розум, крадуть її сни і свідомість, руйнують її тендітне життя. Чи то можливо вона надто самовпевнена у всьому. Вкотре ступає по тій самій вулиці де вже не ростуть мертві квіти жалю, не плачуть сумніви і не видирає гордість чи пітьма серце. Йде, а там вітрюган-дідуган женеться наче скажена собака і б’є у її ніжне лице своїм холодом, жорстокістю, а потім ще й снігом накриє її маленькі плечі ніби не знаючи як важко їй йти.
Ні вона не зникне, а продовжуватиме йти на перекір усім, закриватиме очі і не бачитиме жалю до всього, до того, що лишилось хороше і те, що варто мати, воно зникає розтираючись у багнюці під ногами і вона його затопче своїми слідами не давши зможу знову сумніватися думкам. ЇЇ давно покинули друзі, рідні, знайомі і вкотре заплутавшись у власному егоїзмі вона біжить шукаючи порятунку у вулиці, питає свого серця правильного вибору і розуміє, що її так ніхто ніколи і не збагнув.
ЇЇ називають по-різному, але вона завжди приходить сама, тому спочатку ти їй сподобаєшся, потім вона напише тобі купу дурниць з яких ти будеш сміятися, а потім ти її відчуєш, вона ввійде до тебе в душу і не відпускатиме ніколи з своїх кордонів. А потім ти вкотре розчаруєшся у ній, бо ти не бачиш, ти не можеш її ні відчути, ти можеш лише знати, що вона існує десь далеко у межах твоїх, тому ти відпускаєш її не давши можливості закріпитись у тілі.
Ти надто спотворив своє життя для того, щоб її відчувати, а вона знову йтиме по тій самій вулиці попросивши в тебе шансу для порятунку уламків свого існування, але на межах твого терену ти її не відчуєш.
Сни, сліпі картини, а серед них та, якій ти подобався. Ти ніколи не відчуєш її, бо надто сором’язливий, не зможеш зробити крок, бо вона сліпа у своєму почутті до тебе, і вона залишиться твоїм розділовим знаком. Тому якщо ти читаєш ці рядки думаю зрозумієш про кого вони.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303228
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 30.12.2011
автор: Bega