Я ніколи твоєю не буду,
Хоч уся до краплини твоя.
За мій гріх лише люди осудять,
А душа діамантом сія.
Я із лагідних теплих долоней
Вже нікуди не хочу летіть.
Не тримай…та залиш у полоні,
Я ж на волі беззахисна вмить.
Наш загублений Всесвітом острів -
Не живуть там ні рух, ані час.
Там любов’ю захоплений простір
І нікого немає, крім нас.
Бог закоханих завжди пробачить,
Не закриє дорогу у рай.
Твоє серце безкрайнє, гаряче
Не віддам. Не проси. Не благай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2011
автор: Анжеліка Глазньова