Завмираю і довго дивлюся,
Як кружляють сніжиночки білі...
Я люблю Вас і Богу молюся,
Щоб збулися зачаєні мрії.
Пригадались обійми гарячі
І пекуча сльоза на морозі.
Місяць заспаний з неба це бачив,
Відвернути розлуку не в змозі.
Нас дороги життєві круто
Розвели на далекі широти.
Я гадав, що минуле забуто
Десь за долі крутим поворотом...
А недавно, либонь, позавчора,
В круговерті міського штовхання,
Я зустрів у вечірню пору
Своє перше, юначе, кохання!
Ми стояли, всміхаючись долі,
Сповідаючись перед собою.
А сніжинки кружляли поволі
І на віях ставали водою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303025
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 29.12.2011
автор: Дощ