О ні! Безжальна втома. Наче хитрий злодій,
Тихенько випиває мої почуття.
Усе минає. Серце плаче: "Годі!"
"Ще трохи", - каже розум. Забуті відчуття.
О так. Ми гралися в кохання. Ані слова.
Один лиш погляд. Наче мед солодкий.
Гарячий, наче кава. Наче хитра змова,
Один лиш погляд. Довгий і такий короткий.
О ні! Пекуча порожнеча. Сіль на рану.
Випалює зсередини і ззовні. Наче попіл,
Згорає все. У серці ж крига не розтане.
Лише у темряві почую німий докір.
О так. Безмовна втіха. У вечірній тиші
Лунає, наче колискова. Ніжність. Зорі.
Забудь усі тривоги. Спокій заколише.
Заплющуй швидше очі. Линуть сни прозорі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302961
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2011
автор: Люба Василик