Не прозою, а віршем напишу,
у небі проведу зірками слово.
Не вірю, що не десь, а таки тут -
Ти поряд, чую твій таємний голос.
Зніму всі маски з тліючих орбіт
і розмалюю стіни аквареллю!
В очах твоїх затих життя зеніт,
і не стривожу й порухом лілейним.
Окрилю наші сни, нехай летять!
Із мріями під небом обнімуться!
А дні все мчать, і мчать, і мчать, і мчать...
За горизонт біжать, і ані стрепенуться.
Віршами розпишу твоє лице.
Ти - моє найулюбленіше слово!
Та навіть небо ще не знає це -
ти - горизонт моєї життє-мови...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302840
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.12.2011
автор: тепла осінь