Торік сміялася до сліз.
Була щаслива, музика звучала
Втішав мене весь білий світ
І дім світився величаво:
І перші паростки на зораній землі,
Далекий парусник в небаченому морі,
Вершини гір, від скал до неба, до зорі –
Торкалося душі так ніжно і ласкаво.
Хотілось жити і життю співати.
Чого померкло, перебігло вмить,
Обезкольо′рилося щастя
В скорботний безутішний цвіт...
Як звикнути без тебе? І ожить?
Прийняти неповернуте й вціліти?
Навчи мене, мій Боже, і прозрій,
Щоб мого болю не спізнали діти.
26.05.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302828
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Оксана Семотюк