Коли чекати Сонця не навчилась,
повір у щастя, глянь за Дивокрай.
Ти надто довго за теплом дивилась,
забула де захований наш Рай.
Мабуть десь у полоні мого серця,
ховається надія мов кришталь,
так само чиста, з почуттям відверта,
звучить немов Весни живий рояль.
Мабуть десь у полоні твого серця,
будуються колони і мости,
які відчинять потаємні дверці,
у світ ілюзій, ти мене впусти.
Потрібно пам’ятати що на серці,
зростають мрії з присмаком життя.
В душі небуде забагато Сонця,
коли чекаєш ти його тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302746
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Alexander Marchuk