знову Хуліо

я  збираю  вашу  схожість  в  розбитий  глечик,
втечі  плутаю  з  долею,  в  очі  сію  насіння.
винні  у  цім  божевіллі  дороги  й  скупі  прикраси
або  ж  ніхто  не  винен...  
і  ти  не  КортАсар.
фази  моєї  хвороби  до  слів  прикуті,
кульки  гіркої  ртуті  вирують  в  мозку.
мертві  нічні  кіоски  ковтають  змову,
брови  густі  стежками  ведуть  додому.

ти  не  напишеш  більше  мене-мандрівку,
тільки  у  вогнище  кинеш  вогку  сигару.
гіршої  кари  шукати  обом  і  годі...
кажеш:  "Він-  злодій...",
а  я  все  складаю  й  пишу,
віршем  на  руки  йому  висипаю  насіння,
віршем  чіпляю  на  пальці  дешеві  прикраси,
знаючи,  що  помирають  завчасно  винні,
знаючи,  що  не  вернеться  в  цей  світ  КортАсар.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302745
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2011
автор: Biryuza