***
То й направду… немає вже рації…
Суть мілка́ незбагненної грації…
І формальність всеї́ карколомності:
Від прекрасного і – до потворності…
Й ні до чого тут бали і студії,
Увертюри, помпезні прелюдії…
Доторкатись і мліти, та «шоритись»…
Тільки сенс десь загув під «кошторитись»…
Дзеркалам… то їм що?... би любитися,
Безцензурно на грані лупитися…
Не шукаючи жадної рації,
Що насправді… далеко до грації!..
(26.12.11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302676
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: Леся Геник