А знаєш, як по ранках встаю я до світанку,
до ранньої захі́дної зорі
і думаю про все, що в голову збриде,
а вній лиш твої очі золоті?
А заєш, як по ранах б'є твоя байдужість,
коли повз тебе поряд щоразу проходжу?
Та не дивлюсь у вічі, сутулю своїї плечі,
Але твою байдужість ніколи не суджу...́
А знаєш, як горіло все те, що надиміло,
коли в душі, бувало, розпалювавсь вогонь,
як сильно моє тіло, не рідне, мов, тремтіло,
при дотику твоїх ріднесеньких долонь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2011
автор: Ессай