Моє обличчя пульсує від болю,
Набрякло, розпухло. Всі, бийте мене!
Я попелом хрещена на щастя і долю.
Де доля? Де щастя? Немає тебе...
Здіймати на хрест вже стало не модним,
Вінок із колючок ніхто не вдягає,
Під серцем моїм все стало холодним,
І друге сердечко панічно брикає.
Навіщо плювати мені між очей?
Невже слова відьми вас переконали?
Я перед собою не бачу людей!
Це бидло, тварюки, ви прокляті стали.
Вже перші жаринки летять догори.
Я пальцями ніг вогонь відчуваю.
Душогуби кричать з усіх сил: "Чар'ю ТРІ".
Кістлява з косою мене забирає.
Собі я уявляю його блакитні очі,
Небесної блакиті, яка буває зранку.
Як я побачити,тебе, коханий хочу
Шкода що не зустрінемо наступного світанку...
"Ведмедики, пташки,
Рибки і зайченятка
Здійснять коханої
Мрію спочатку"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2011
автор: Kenny