Бокал вина стоїть на столі:
«Будеш вино? Будеш! Я – ні.
Я наситилась тобою, все! Досить!
Ти не потрібен мені…
Не буду я більше пити з тобою
вино це духмяне, не буде двобою
сердець полум’яних у ліжці м’якому.
Ніякого джину, ніякого рому!
Я вже не сп’янію від тебе миленький…»
Ось так ти сказала, моя солоденька.
А я ж так беріг, а я ж так хотів,
щоб келих з вином не розбився.
Чому? Ну чому ти сказала мені?..
Ці слова! Я ж іще не напився…
…вином цим духмяним, та й серце в огні,
пече у грудях та іскриться.
Сп’яніння моє, кохання моє,
мені дай вина я так хочу напиться!
Іще один раз, хоча би разочок
сп’яніти від тебе, маленька, я хочу,
і з’їсти хоча б невеличкий шматочок
отих почуттів, що були у нас.
У нас? Так! Ми б̀ули! Мене не кохала?
О, кицю, чому ж ти раніше про це не сказала?
Чому ти все грала і грала в цю гру?!
Тепер від страждань я себе розірву
на др̀ібні шматочки червоної плоті
і викину їх на стрімкім повороті,
мого непростого життя…
О, як же болить моя голова!
Похмілля страшенне від цього вина.
О, як калатає в грудях хворе серце!
Нема в мене сил, щоб спинити усе це.
Розбий же бокал! Відбий йому ніжку!
Візьми її в руки, зіжми посильніше!
Й встроми мені в груди!! Поглибше, поглибше…
Червона ріка потече по сорочці,
ну а я, у німому щасливому шоці,
впаду на підлогу й розслаблюсь надовго,
звільнивши себе від усіх почуттів.
Не буде в крові більш вина золотого.
О, нірвана, я так довго хворів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302576
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 27.12.2011
автор: Head Like A Hole