Колись у юності моїй,
В степу, вночі, я заблудився.
Блукав, мов берега пустився,
Та й долі звірився своїй.
Не було страху, вдалині,
Світились вікнами оселі.
І їхні вогники веселі,
додали певності мені.
Горіла світлом ковила
В проміннях місяця примарних,
Додому путь мене вела.
Від справ студентських незугарних.
Рікою білою кудись,
Плив у безмежність Шлях Чумацький.
І зоряний ведмідь дививсь
На пагорби могил козацьких.
І незбагненний часу плин
То зупинявсь,то плив відверто.
Дурманив голову полин,
У ніздрі ліз, гіркий, уперто.
І не торкалася печаль,
Лиш щастя голову кружило.
Ніхто ще не сказав: - Прощай,
І все навкруг майбутнім жило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302434
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2011
автор: Павлусик-Кузмяк Олег Мико