Під ковдрою ночі ховаю сни,
Ті мрії, що не сказані словами,
Вони летять де зорі ці ясні,
І нищаться пекучими дощами.
Там сніг впадає в океан,
Де айзберг з нього виростає,
Вони ж дорогу прокладають,
До серця того, хто страждає.
Не поспішайте! Зупиніться!
Вже попелом душа горить.
Ви все зробили...Та вже пізно,
І моє серце більше не стучить.
Невже це все? Невже фіаско?
Сльза в очах вогнем горить,
Не зупиняйтеся, будь ласка,
Його нема, та все ж таки воно болить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302384
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2011
автор: Anytik