Глава 12
Одним словом Йошкін Кот застряг у тунелі під дорогою, його всі лаяли і Заєць-Котрий-Не-Пасе-Задніх бив його лобом у лоба. Буцкав його по лобі.
А Донкі Кот?
О, Донкі Кот...
Донкі Кот від душі насолоджувався життям – безоглядно. У мистецтві бити байдики з ним мало хто б зрівнявся. Після зустрічі з павучком Пау, Донкі Кот без проблем відшукав Фантоса. Заввиграшки. Саме там , де й сподівався знайти. В улюбленому гамаку Фантоса, на його улюбленому тренажері.
У тому гамаку, з котрого відкривалися чудові краєвиди пляжів Річки-на-Поперечці.
Донкі Кот ввічливо привітав Фантоса – ельфові подобалися ввічливі коти. Втім так само як і ввічливі тролі, і ввічливі ельфи. Після привітання Донкі Кот передав Фантосові прохання Старшого ельфа Домашека негайно прибути у Будиночок .
Фантос серйозно поставився до розповіді Донкі Кота. Він завжди дуже відповідально ставився до справ маленької громади-октави ельфів із Поперечки. Зачувши про те, що до них у гості прийшов Вільний ельф Любанек, знаний слідопит , Фантос чимшвидше зібрався в дорогу і навіть не став згортати гамачок.
Він надягнув майку, бейсболку, зашнурував кросівки і запропонував донести Донкі Кота до Будиночку ельфів.
- О! – зойкнув Донкі Кот. І додав – Я ж іще маю знайти Рембіка та Мілягу! Хіба до того я зможу з»явитися перед очима пана Домашека ?
Фантос стримано похвалив героя, а той виструнчився і козирнув іншому героєві. Так вони й розійшлися – пишаючись одне одним.
Фантос поскакав у Будиночок ельфів.
А Донкі Кот не зміг собі відмовити в п»ятихвилинному перепочинку. Він плюхнувся у Фантосів гамак . Гамак притьмом підстроївся під його, Донкі Кота розміри та форму . Донкі взяв до лап пляжного бінокля. Улюблений Фантосів тренажер із сорокакратним збільшенням.
Позаяк Донкі був котом ельфів, а не приміром , лісорубів, то деяким трюкам він, природно навчився. Дивитися у бінокль він умів. Донкі Кот не став роздивлятися дівчаток, що танцювали на пляжі.Аж ніяк . У пошуках привабливих кицьок , Донкі Кот доскіпливо роздивлявся дахи й горища. Щоправда Фантосового бінокля Донкі Кот тримав біля очей не належним чином , а навпаки. Завдяки цьому дахи та горища крізь бінокль виглядали страшенно віддаленими. Приблизно в сорок разів віддаленішими ніж були насправді.
Та дарма . Почуття зверхності над іншими котами поступово огортало Донкі Кота з голови до кінчика хвоста. Він – Донкі Кот відпочивав у улюбленому гамаку наймогутнішого ельфа Фантоса і споглядав світ як показував бінокль того таки Фантоса. Нікчемний світ!
Донкі Кот погойдався у гамаку, а потім помчав далі. Йому ще необхідно було знайти Рембіка і Мілягу.
Донкі Кот побачив дивну картину : біля труби, що пролягала попід дорогою скупчився дрібний Поперечковий люд – жаби, миші, кріт і їжачок.
- Привіт! – закричав Донкі Кот. – Що у вас тут трапилося ? Чи хто в трубі застряг ?
- Застряг, - одізвався їжак, котрий хотів познайомитися по інтернету з морською їжачихою.
- Застряг! – хором загукали миші й жабенята. Сердитим хором – ніхто не любив переходити дорогу зверху, там де носилися машини.
- Дружок твій застряг, Йошкін Кот, - буркнув кріт.
- Йо! – закричав Донкі Кот від радості. І від радості підстрибнув. Він одним стрибком перескочив на той бік дороги. Комплексів відносно дорожніх знаків Донкі Кот не мав і машин не боявся. Взагалі - то Донкі Кот не був настільки білим і пухнастим як здавався . Він перебігав дорогу перед будь-яким автомобілем, хоч би їх було десяток.
Донкі Кот опустився по той бік шосе, нагнувся і витяг з тунелю Зайця-Котрий-Не –Пасе- Задніх за коротенького хвостика. Той хотів буцнути рятівника, але буцнув будівельну цеглину, передбачливо підставлену Донкі Котом. Донкі Кот був спритним малим і битливі зайці його не лякали. Цегла розкололася. Заєць-Котрий-Не-Пасе-Задніх задумався. Поки він думав, Донкі Кот зазирнув у тунель попід дорогою.
- Агов! – закричав він. – Привіт!
- Привіт! – радісно привітав один ельфійський кіт іншого.
Який якого спробуйте вгадати.
- Сіма з Синюшником там? – Сипло спитав Йошкін Кот.
Донкі Кот озирнувся. Ніяких Сіми з Синюшником поруч не було.
- Нема тут нікого.Зате я твоїх бачив –, - похвалився він.
- Де ? – прохрипів Йошкін Кот.
- А неподалік, - безтурботно сказав Донкі Кот.
- Передав ? – відкашлявся Йошкін Кот.
- Що передав ? – не зрозумів Донкі Кот.
- Ну, ти їм, Лямбі,Ляпці та Ляксі передав, що їх Домашек запрошує ? – голос Йошкіного Кота звучав глухо ніби з підземелля.
Втім саме так воно й було.
- Нічого я їм не передав, - геть не переймаючись і без тіні ніяковості відповів Донкі Кот.
- А мені не загадували їм нічого передавати, - дохідливо пояснив Донкі Кот Йошкіному Коту. – Тобі загадували!!!
Зненацька очі Йошкіного Кота засвітилися і з труби повалив дим. Втім це насправді виявився не дим , а Йошкін Кот. Але у такому газоподібному стані, що здавався димом. Димна магія Домашека витворяла на Поперечці дивні штуки. Прогримів грім. Усі відсахнулися.
- Йошкін Кот! – тільки й устиг сказати Донкі Кот, а потім розпчихався від диму, котрий насправді виявився пухом і вовною Йошкіного Кота.
То був він димом чи не був ? Не скажу.
Але вважаю, що Донкі Коту неймовірно пощастило що в його ніс та очі набилася всього-навсього котяча вовна , а не, скажімо , кігті Йошкіного Кота.
Йошкін Кот матеріалізувався вже повністю і височів просто над Донкі Котом.
- Де вони?! – гнівно верещав Йошкін Кот.
- Хто? – крутив головою Донкі Кот.
- Де ти бачив Лямбу, Ляпку та Ляксу, потворо?!
- Потвора? – обурився Донкі Кот. – Оце вже брехня. Я білий і пухнастий.
Однак це теж було неправдою. Заєць-Котрий-Не-Пасе-Задніх опам”ятався і буцнув Донкі Кота. Донкі Кот перечепився і впав у багнюку.
Із тунелю тяглася всіляка звірина і зникала, намагаючись не втручатися в суперечку.
Донкі Кот упав у багнюку і став не білий і пухнастий, а дуже брудний.
Після димної магії усе забруднюється.
- Ще раз, щоб не посваритися. – сказав Заєць і бумкнув Донкі Кота вдруге.
- Досить. – вищирився Донкі Кот на Зайця-Котрий-Не-Пасе-Задніх. – Дуй звідси!
Зайця немов вітром здуло. Донкі Кот потягнувся. Йому все подобалося.
- Де вони ? – грізно повторив Йошкін Кот і задимів.
Донкі Кот став несказанно ввічливим.
- Лямбу,Ляпку та Ляксу, - ввічливо відповів Донкі Кот ,білий і пухнастий, - Я бачив на широкому пеньочку,де сині купини, з правого боку – берізки, з лівого...
Закінчити він не встиг. Не дослухавши, Йошкін Кот чкурнув до пеньочка не розбираючи дороги. Так що тільки п”яти мигтіли.
Глава 13 і тому не надто приємна для Донкі.
Донкі Кот обтрусився і промовив услід Йошкіному Коту:
- І все-таки мені ніхто не доручав повідомляти Лямбу,Ляпку та Ляксу, що їх викликає Домашек.
І показав навздогін Йошкіному Коту язика: - Бе-е-е!
А з тунеля під дорогою ліз та ліз дрібний Поперечковий люд. Деякі поспішали далі. А дехто збирався навколо Донкі Кота перешіптуючись та переморгуючись. Схоже Донкі Кот виглядав не так респектабельно як йому хотілося.
- Чого втупилися ? – загорлав Донкі Кот. І підстрибнув. Він підстрибнув, пригнувся й уперше за всю прогулянку у нього зіпсувався настрій. Донкі Кот наблизився до тунелю і зазирнув досередини. Він розмірковував чи не сісти йому там відсидітися. Але вже було пізно. Зі сторони,протилежної тій, куди умчав Йошкін Кот, до Донкі Кота наближалися Лямба,Ляпка і Лякса.Превеселі й незлостиві, з незмінним коров”ячим дзвоником і відром із косметикою.
Чим ?
Відром із косметикою.Вони його частенько тягали за собою.
Як?
По черзі.
Ельфочки лінувалися носити косметички, вони звалювали все у відро і носили його по черзі.
Ельфочки все ще перебували неподалік.Вони побачили зойки Йошкіного Кота і почули дим. Та прибігли подивитися що сталося.Лямба,Ляпка і Лякса були найдопитливішими ельфочками на Поперечці.
Стоп,редакторе!
Повернися!! Не викреслюй, не виправляй. Вище було написане те, що слід написати.Авжеж. Почули дим,побачил шум. Я написав саме так як було. Так як дізнався із авторитетних джерел.Хто знає як діють органи чуття у ельфів. Хто знає? Ти знаєш,редакторе? Не знаєш – не виправляй!
Так воно й було як я написав – Лямба,Ляпка і Лякса почули дим, побачили шум і до цього слід ставитися з розумінням. І повагою. Як до негрів. Чи до чужої віри.Це їхня справа чим вони бачать і чим вони чують. А не редактора.
Отже перед сторопілим Донкі Котом виникли Лямба,Ляпка і Лякса. Трійко красунечок- близняток. Вони хтозна як зраділи .
- Попався, котрий кусався, - сказала Ляпка.
- Донкі! – засміялася Лякса. – Один,два,три – ми тебе знайшли!
- В обіди, - наче не в лад додала Лямба,- ми тебе помітили.
- Тралі-валі! – закричала Лякса. – Ми тебе відшукали!
- У морі копався і нам попався! – загукала Ляпка.
Ельфочки реготали у три горла.
Донкі так не радів.
Труба та околиці спорожніли. Дзвоник деренчав.
- Донкі! – закричала Лякса. – Ми тебе по-чесному знайшли – без дзвоника!
- Донкі! – закричала Лямба. – Тепер ми ховаємося – тобі шукати!
- А якщо ти нас не знайдеш у перший раз, - попередила Ляпка.
- То ми тобі, - підхопила Лякса, - причаклуємо роги-радари.
- І крильця-сонари – продовжила Лямба.
- І копита-бінари, - усміхнулася Ляпка.
- І тоді ти нас хутко відшукаєш! – хором підсумували три ельфочки і зареготали.
Вони випромінювали стільки життєрадісності , скільки її випромінював Донкі Кот до зустрічі з ними. А може навіть більше.
Донкі розгубився. У нього відвисла щелепа й закотились очі. У голові зашумів очерет. Він задихався.
- Кесонова хвороба, - встановила Ляпка, - слід негайно робити штучне дихання.
- Штучне дихання роблять ссавцям при ураженні струмом, - повідомила Лякса.
Лямба стулила губи дудочкою : - Може поцілунок поверне до життя Донкі Кота?
- Цікаво, про що він думає? – спитала Лякса.Очі Донкі Кот замружив.
А Донкі Кот думав про те, що якщо відпустити Лямбу , Ляпку та Ляксу ховатися, то їх вже ніхто й ніколи не знайде. Ні він,Донкі Кот,ні Йошкін Кот ,ні навіть Домашек чи Любанек.
Та якби хто знав, ох якби хто знав, як не хотілося йому виконувати роботу Йошкіного Кота – виконувати роботу взагалі. Та ще й чужу.
Донкі Кота аж сіпало від огиди до себе.
- Диви, - підмітила Лякса, - корчі починаються.
- А у Домашека - гості, - здався Донкі Кот. – У Домашека, - кислим тоном вів далі Донкі, - Вільний ельф Любанек у гостях. Він...
Три ельфочки-Лямба,Лякса і Ляпка навіть не дослухали Донкі Кота. Вони заверещали, почали причепурюватися,примірювати різні вбрання та прикраси. Причепурившись,вони стрімголов кинулись до Будиночку ельфів. Не припиняючи втім чепуритися і щохвилини змінюючи біжутерію та зачіски.
Донкі Кот зморено зітхнув і помчав до пеньочку.До того пеньочку де він нещодавно зустрів ельфочок і куди послав Йошкіного Кота.
Так, йому слід шукати Мілягу та Рембіка і варто було поквапитися. Але на його,Донкі Кота ,погляд він мав невирішеним одне надважливе питання. І він вирішив його вирішити. Тобто „порєшати вопрос”.
Ви знаєте що означає „порєшати вопрос”? Не знаєте ?
Тоді зараз дізнаєтесь.
Глава 14 Донкі залагоджує справи.
Донкі Кот знайшов Йошкіного Кота . Той тинявся навколо пеньочка, де зовсім недавно розважалися Лямба,Ляпка і Лякса. На те,що ельфочки тут гуляли ,вказували й фантики від цукерок, і сліди гостреньких каблучків Лякси і стрічечки, загублені особисто Ляпкою. Будь-хто неозброєним оком помітив би,що вони тут були. І будь-хто таким само неозброєним оком побачив би,що їх тут вже нема.
- Га? Вже пішли? – поспівчував Донкі Кот й зацмокав із розумінням хитаючи головою:-Оце так не пощастило!
- А я ж тобі радив поквапитися. Та як це ти не встиг? От негаразд!
Йошкін Кот мав похмурий вигляд.
Донкі Кот підійшов ближче і постарався сказати якомога зворушливіше.
- Йошко, - сказав Донкі Кот, - Йошкін Кот, а хочеш я допоможу тобі знайти Лямбу ,Ляксу і Ляпку?
- Брешеш,мабуть? – Йошкін Кот кинув недовірливий погляд.
- Зуб даю, - не вагаючись відрізав Донкі Кот, - Клянусь рибою!
- Хочу! – видихнув Йошкін Кот. Він знав ,що знайти Лямбу,Ляпку і Ляксу справа непроста. На жаль.Складна справа. А Донкі Кот рибою клявся. Не інакше щось пронюхав.
- От і прекрасно, - зрадів Донкі Кот. – От і чудово.
І заторохкотів:
- Отже я знаходжу для тебе і направляю до Будиночку Лямбу,Ляпку і Ляксу, а ти для мене знаходиш Рембіка і Мілягу. Я для тебе знаходжу трьох, а ти для мене – двох. То як – годиться ?
Він змовк,порахував пальці ,і додатково розтлумачив: - Це дуже вигідно.
Донкі Кот з самого початку не хотів шукати Рембіка,бо води боявся. А чого боїться Йошкін Кот йому було начхати.
А Йошкіному Коту зараз було все єдино: вода,полум”я чи мідні труби.Він уже кілька разів ОБЛАМАВСЯ і хотів чогось досягти напевне.
Шукати Лямбу,Ляпку і Ляксу Йошкін Кот просто боявся.
Тому пропозиція Донкі Кота видалася йому солідною. Вартою уваги.
Бо незважаючи на те і се , Донкі Кот ніколи не кидав слів на вітер.
- А Мілягу і Рембіка ти знайдеш, - переконував Донкі Кот приятеля.
Йошкін Кот спробував схитрувати.
- А чому це ти Лямбу,Ляпку і Ляксу, котрі разом ходять, а я тобі Рембіка і Мілягу, котрі окремо. – почав торгуватися Йошкін Кот.
Схоже отямлюватися почав. Авжеж.
- Гаразд. – негайно обірвав Донкі Кот – Базару не було.Я побіг у власних справах, чорний брате...
- Стривай! – викрикнув чорний кіт. – Домовилися,брате!
- Значить у мене Сольвейг,Сіма з Синюшником,Міляга і Рембік, - перераховував Йошкін Кот.
- А у мене, - бадьоро сказав Донкі Кот, - Фантос, і трійнята-Лямба,Ляпка і Лякса.
І навіть похитнувся, ніби вже лежав у Фантосовому гамаку.
?Він знав куди зараз попрямує.? Донкі Кот „рєшил вопрос”.
Ну, тепер ви зрозуміли що таке „рєшить вопрос”?
Якщо не зрозуміли – читайте підручники з хімії та фізики.
Глава 15 Нормальні герої завжди ідуть манівцями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302263
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 25.12.2011
автор: Птицын Анатолий