Проходять дні, минають роки,
Життя дає свої уроки.
Ми їх сприймаємо у каятті,
Щоб не оступитись знову у бутті.
І з дня у день, і з року в рік,
Невпинно пролітає вік.
І як ріка гірська, усе змиває,
Та тільки пам’ять не забуває.
Ми носії життя і долі,
Ми є народжені для волі.
Вона ж для нас як сонце і повітря,
Та інколи як гостре вістря.
Ось так щомиті і щодня,
Заради кращого життя,
Багато справ хороших і поганих
Ми робимо для себе славних.
Для кожного із нас своя дорога,
І в кожного своя пересторога.
Хтось прагне слави, перемоги,
Комусь достатньо тільки змоги.
І так заведено у світі,
Що в кожного є різні миті:
Благополуччя, радості, любові,
Туги, недолі і душевної неволі.
Одразу все й в усьому добре не буває,
Мабуть, історія і прикладів таких не знає.
У тому й сенс, щоб з-поміж слави,
Ми один про одного не забували.
Живи, твори і відкривай нове,
Люби, цінуй і віддавай своє.
Умій ділитись найдорожчим в світі –
Любов’ю серця… навчись… щомиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302230
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.12.2011
автор: Talita