Вірш про Львів. (Сонце над Левами)

Ранкове  сонечко  яскриться  
Промінням  крізь  крони  дерев
Проблискуючи  поміж  дахів  
І  будячи  від  сну  це  місто  Левів.
Вони  мабудь  здригаючись  зівають
Потягуючи  пащі  камяні
Вулиць  старих  нові  події  їх  чекають….
Вони  історії  закамянілі  свідки
У  їх  очах  епохи  і  роки
Й  мого  життя  доріг  і  плаїв  віти
У  сивих  левів  пам’яті  на  віки.
Правічне  наше  отче  місто  й  творці  історії  тут  ми.

Заграла  золотом  стара  бруківка
Спочивша  в  сутінках  ночі
З  вчорашньої  бувальщини  дощем  умита
Забувши  тяжкості  минувшіх  днів,
Стук  вражих  каблуків,  колісний  грім,  
Й  загарбницькі  кінські  копита,
І  сварку  двох  закоханих  молодиків
Свіжа  з  дощу,  волі  й  надії  мріями  жагими  оповита….
Дощ  змиє  все  для  кого,  що  тяжке
Для  того  часто  так  у  Львові  він  паде.
З  дощу  ховаючись  у  затишній  кавярні
Горнятко  чаю  чи  запашної  кави  філіжанка
І  коли  поруч  найкраща  вірна  коліжанка
Тоді  най  льє  той  дощ  і  змиє  все  не  те.

Задніло.  Мурашками  забігали  заспані  студенти
Суворих  Альма-матер  любі  дітлахи
Великі  сумки  й  книжки  у  руці
Наука  і  кохання  в  голові
Тут  мусиш  ти  це  разом  сумістити
Бо  як  же  можна  в  цьому  місті  не  любити
Коли  харизма,  і  зачаровуючий  дух,  і  серце  в  нього  є.

Із  дзвоном  Ратуші  проснулися  прекрасні  храми
Відкривши  всесвіту  свої  величні  купола
Щирих  бажань  й  людських  надій  намолені
Свята  Вкраїнськая  земля  і  віра  тут  свята.
Ісусе  й  ти  Маріє  Божа  мати  оберігай  страждальний  наш  народ,
Нашу  країну,  нашу  хату  й  наш  незрівнянний  княжий  город.

Світанок.  Бірюзіють  небеса,
Проміння  самоцвітом  виграває,
Проснувся  Львів  проснулася  увіковічена  краса,
Прозорими  краплями  роса  веселкою  все  оживляє.
Народжується  новий  день
І  ти  цю  прохолоду  ранку  зустрічаєш,
Кудись  ти  також  поспішаєш  
Й  серед  прохожих  інших  лиць,
Серед  трамваїв  й  середньовічних  камяниць
Натхнення,  і  себе  шукаєш.
Топчеш  бруківку  й  вулиць  старих  міфи
Любуєш  храми  і  прекрасні  барильєфи
І  в  сиві  очі  левів  заглядаєш.  
Ти  все  це  саме  відчуваєш
І  думаєш  мабудь  як  я…..  
Ти  зараз  там,  а  я…  далеко  в  сіті
Промінням  сонця  леви  і  серця  зігріті,
Моя  ж  залишилась  там  мрія  і  душа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302136
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 25.12.2011
автор: Доброслава Курган