ОЙ, ЯК ЗГАДАЮ…

.

                                 Не  знаю  я,  чи  це  насправді  було,
                             Чи  це  до  мене  в  уяву  прийшло,
                             А  може  це  у  сон  мені  прибуло,
                             Що  я  побачив  рідніє  село.
Таке  красиве  як  вечірній  місяць,      
У  вогниках  яскравих  мерехтить,
Ставок  у  вербах  кригою  покритий
І  білий  сніг  навколо  так  блистить...
                               А  навкруги  так  гамірно  і  мило,
                           Лунають  співи  із  усіх  сторін,  
                           Малі  й  дорослі  граються  грайливо,
                           Хтось  бє  далеко  десь  в  церковний  дзвін.
О,  Боже  мій,  та  цеж  Різдвяні  Свята,
Це  ж  тепер  добре  бачу  навкруги,
Он  у  вертепі,  хлопці  і  дівчата
Співають  що  є  сили  коляди.
                             Прилинув  ближче,  ось  моя  хатина,
                         В  вікно  поглянув,  Боже,  що  таке?
                         Людей  багато,  я  мала  дитина,
                         Десь  з  8  років,  мабудь  що  буде.
Стоїть  широкий  стіл  посеред  хати,
На  ньому  бачу,що  тільки  не  є.
Моя  матуся,  рідна  моя,  мати,
На  стіл  кутю,  вечерять  подає.
                                 А  за  столом  мій  дід,  моя  бабуся,
                                 Їх  діти-  мамині  три  велетні  брати,
                                 І  мамина  сестра  тітка  Маруся,
                                 І  менший  брат  мій,  щось  собі  жує.
Усі  убрані  в  гарні  вишиванки,
В  куті  дідух,на  стінах  образи,
А  у  кутку-  ялинка,  як  панянка,
У  іграшках  сіяє  навкруги..
                                 Всі  за  столом  веселі  і  щасливі,
                                 Про  щось  так  дружньо  й  мило  гомонять,
                                 Невже  це  було,  де,  куди  поділось?
                                 О,  Боже  милий,  як  роки  летять...
Дідусь  враз  встав,  як  старший  він  у  домі,
Що  діти  мої,наситились  Ви?
               Давайте  разом  й  ми  в  сімейнім  колі,
Та  заспіваєм  гарно  коляди!
                                 І  враз  як  пролунало  ,,Бог  предвічний”,
                                 Що  аж  задзвеніли  у  хаті  шибки.
                                 Як  гарно  всі  вони  колядували,
                                   Хіба  співати  так  умієм  ми  ?
А  тут  на  дворі  так  загуркотіло
І  в  двері  щось  в  вірвалося  таке,
Перелякався,  в  серці  заболіло,
Та  це  ,,чорт  справжній”  до  хати  іде.
                                 Такий  великий  у  чорнім  кожусі,
                                 Весь  у  дзвінках  і  роги  в  нього  є.
                                 За  ним  враз  жид,  горбатий  і  маленький,
                                 Прибіг  до  столу,  все  кричить-  моє.
За  ними  ангелятка  такі  милі
І  козаки  із  шаблями  в  руках.
Всі  разом  з  нами  дружньо  колядують
І  Бога  славлять  у  своїх  піснях.
                                 І  голосами  наповнялась  наша  хата,
                                   Що  було  чути  на  ціле  село.
                                   Ми  Вас  прийшли  господарі  вітати:
                               ,,Христос  Родився!”,  ,,  Славімо  Його!”.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301870
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2011
автор: ІВАН КУШНІР